Казка осені – царівни
На фоні музики і закритих куліс діти читають вірші
1 учень.
Прислухайся! Земля співає!
І линуть звуки чарівні.
Усе в природі голос має
Й свої наспівує пісні.
Заграло листя на тополі,
І очерет зашелестів.
Чарівні звуки линуть в полі,
Звучать мелодії без слів
2 учень.
Осика листячком тріпоче,
Сосна задумливо шумить.
Далеко в небі грім гуркоче,
З-під кореня вода дзюрчить.
Ось стогне дуб, верба зітхає,
Он павутиннячко дзвенить.
Струмочок весело співає —
Усе в гармонії звучить!
3 учень.
Була земля квітками вкрита,
Скрізь сонце, радість і тепло.
Та ось поглянь, нема вже літа,
Кудись з туманом попливло.
Мабуть, у вирій полетіло,
Вслід за птахами вдалечінь.
І листя раптом пожовтіло,
А в небесах — чарівна синь.
4 учень.
І стало тихо... Зовсім тихо.
Вже й ластів’ята не дзвенять...
Лиш падають плоди з горіха
Й листочки з дерева летять.
А трави стали шовковисті,
І чути запах полину.
Лиш вітерець в осіннім листі
Співає пісеньку сумну.
5 учень.
В осінній день, в чарівну пору
Ти в ліс притишений пройдись.
І підніми голівку вгору —
У сине небо подивись.
Воно таке бездонне й чисте —
Злетіти хочеться увись!
Безмежне, гарне, урочисте...
Поглянь в блакить і усміхнись!
На тлі блакитного простору
Дерева в золоті стоять.
То ж підніми голівку вгору —
Там гуси-лебеді летять!
Діти виконують пісню про осінь.
На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. Збоку сцени довгий стіл, покритий скатертиною.
Виходить Осінь і читає вірш.
Осінь.
Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У барвах казкових ліси і поля.
Я тут господиня, я Осінь — царівна.
В моїм володінні земля.
Три місяці маю собі на підмогу
Це Вересень, Жовтень — мої трударі.
Листопад завершує нашу дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І довшає нічка, стає холодніше.
Пора прощавання скоро прийде.
Заплачуть дощі все частіше й частіше,
І чарів не стане ніде.
Покличу - но я місяців на розмову —
Зустрітись пора нам прийшла.
Роботу вони всі зробили чудову
За кожного рада була.
Їм разом зустрітися не випадало,
В роботі спливали всі дні.
Було в них завдань і роботи чимало,
І час пролітав, як пісні.
Тому я сьогодні всіх запрошую в казку.
Осінь під музику кружляє, розсипає осінні квіти навколо себе і кличе місяців. Вони заходять з різних боків, кожен у характерному костюмі, з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти. У цей час виглядає з вікна хатки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.
Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!
Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!
Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...
Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!
Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!
Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці...
Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.
Осінь.
Добридень! Добрий день вам, люди.
Ви — наші мудрі трударі
Нехай вам завжди добре буде
І мирне сонце угорі!
Баба.
Добридень, Осене чарівна!
І місяці-трудівники.
Ти на Землі тепер царівна,
І буде так у всі віки.
Дід.
Запрошуємо до господи,
Щоб з вами хліб наш розділити.
Щоб ситі всі були народи,
Щоб з усіма у мирі жити!
Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.
Вересень.
Ми за запрошення вам дякуєм сердечно,
За хліб пахучий і сердець тепло.
Жовтень.
Ми піднесем дари природи, безперечно,
Щоб радісно і з нами вам було.
Листопад.
Дарую я вам кетяги калини,
Якраз достигли у холодні дні.
Калина ж наша — символ України,
Про неї у народі є пісні.
Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл. Всі сідають за стіл і слухають пісню.
Діти виконують пісню про осінь
Баба. Ой, я така рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?
Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!
Вересень.
Потрудився я в садочку, в городах та в полі.
Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,
Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,
Щоб були всі люди ситі та були щасливі.
Жовтень.
Ну, а я все, що лишилось довше достигати —
Це капуста головаста і гарбуз пузатий.
Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,
Щоб були всі люди ситі та були здорові.
Листопад.
Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.
Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.
У городах та садочках приберу красиво,
Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.
Баба.
Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,
І на зиму огірочків наконсервувати.
Наварила я варення, повидла й компоту.
Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.
Дід.
У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,
І картоплі, й городини я доволі маю.
Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.
Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!
Осінь.
Це мені приємно чути, значить все готово.
До зими підготувались ми усі чудово.
Тож нехай лунає пісня і летить крилато.
Потрудились всі на славу, зробим собі свято.
Тож тепер якусь годинку можна відпочити,
Із онуками малими трішки посидіти.
Діти виконують пісню про осінь.
Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.
Баба.
Заходьте, онучки, до столу сідайте,
Та Осінь-царівну усі привітайте.
Це Осінь і місяці в гості прийшли,
А скільки дарунків вони принесли!
Показує на стіл.
Онуки. Добрий день!
Усі разом. Добрий день!
1 онук.
А я й не знав, що це можливо,
Що Осінь — це царівна.
Це справді, бабцю, дивне-диво
Чи казочка чарівна!
2 онук.
А що, хіба таке буває?
Скажіть мені, дідусю.
Що Осінь є — я точно знаю,
Та все-таки боюся...
3 онучка.
А я щаслива, що прийшла у казку.
Про це давно я марила у снах.
Спасибі, Осене, за радість і за ласку,
Що ми живемо в чарівних казках.
1 онук.
За ніжні барви й срібні павутини,
За шелест листя й звуки чарівні
Краса така потрібна для людини,
А ще сумні та радісні пісні.
2 онук.
І я радію зустрічі з тобою,
І місяцям я вдячна, що прийшли.
Все барвою покрилось золотою,
А в небі білі хмарки попливли.
3 онучка.
Спасибі, Осене, що в гості завітала,
І місяцям осіннім вдячна я.
Цієї зустрічі давно я дожидала.
Й родина задоволена моя.
Осінь.
Я рада, діти, що зустрілась з вами,
Ви осінь любите, як казку чарівну
Ще славите мене і віршами, й піснями,
Й малюєте картину не одну.
Тому і я створила гарну казку,
Красою й барвами порадувала вас.
Тож заспівайте, діточки, будь ласка,
У цей святковий неповторний час.
Діти виконують пісню про осінь.
Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?
Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?
Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...
Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?
Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?
Діти. Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, Капуста, цибуля, квасоля... А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.
Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?
Діти. Так.
Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!
Буряк.
І хто кликав мене, буряка, хто гукав?
Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.
А сорок століть — це багато чи ні?
Йти відстань яку довелося мені!
Та я за цей час став красивий, смачний,
І вигляд у мене чудовий який!
З такого собі бур’янця я проріс,
Та користь велику всім людям приніс.
Тепер кормовий я, столовий, іскровий,
Червоний, оранжевий, білий — чудовий!
Тепер мене люди у їжу вживають,
Тварини мене залюбки споживають.
Усі на планеті буряк нині сіють,
Бо й цукор із мене варити уміють.
А ви що хотіли із мене зробити?
Засмажити, втерти чи, може, зварити?
Діти. Зварити.
Буряк дає Бабі мисочку з порізаними звареними бурячками і сідає.
Осінь. Картопелько, виходь!
Картопля.
Картопелька я! А без мене ніяк!
Ні борщик не звариш, ні супчику, так?
Мене люди в їжу щоденно вживають,
Ще й хлібчиком другим мене називають!
А скільки вже страв з мене вміють зробити:
Підсмажити в маслі, спекти і зварити,
Вареники ще, галушки і млинці,
А ще картопляні смачні дерунці...
В Європу з Америки я завітала.
Не так вже й давно мене люди пізнали.
Спочатку не знали, ну як мене їсти?
Чи з цукром вживати, чи з маком погризти?
А потім, як солі додали лиш трішки,
Мене не замінить ні мед, ні горішки,
Навчились мене і пекти, і варити,
Й не можуть без мене і дня вже прожити!
Картопля дає онукам мисочку з порізаною вареною картопелькою, а сама сідає.
Осінь. Моркво, тепер твоя черга!
Морква.
Морква я! Живу в коморі,
А коса моя надворі.
Овоч я — культура цінна
І поживна, й вітамінна!
Плід м’ясистий і тверденький,
Візьмеш в рот — він солоденький.
Вітамінів є доволі,
Каротин, заліза солі.
Той, хто моркву полюбляє,
Завжди зір чудовий має.
Бур’яном росла колись,
А тепер от, подивись!
Королевою я стала
Й до смаку усім припала.
Я тепер у кожній страві,
У салатах, у приправі,
Сік солодкий з мене п’ють,
Смажать, варять, ріжуть, труть...
Я ще морква й лікувальна,
Скажем просто — ідеальна!
Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.
Осінь
Капусто, не барись, виходь до нас.
Капуста
І таке, ото, бува:
В мене — лише голова.
Сто хустиночок на ній,
Полічити їх зумій!
Хочеш їсти голубці?
Познімай хустинки ці!
Я, капуста головата,
Дуже рада всіх вітати!
Навесні і в зиму злую
Вітаміни вам дарую.
Я про всіх, про всіх вас дбаю —
З святом всіх гостей вітаю!
Кладе на стіл мисочку з квашеною капустою, сама сідає.
Осінь. Квасолю просимо до нас!
Квасоля.
Ми — дрібненькі квасолини
Із бобової родини.
У тісних стручках живемо
Й цінність у собі несемо.
Кольорові від природи,
Є білки в нас, вуглеводи,
Каротин і вітаміни...
Ми корисні для людини.
Навіть жир є у квасолі.
Вам цього уже доволі?
Ми колись росли в теплі,
А тепер — по всій Землі!
Дуже різні ми буваєм,
Понад двісті видів маєм.
Хоч маленькі ми і дрібні,
Але людям всім потрібні.
Ми у борщиках, в супах,
У салатах, в пиріжках...
На обід і пополудні —
Кожен день у свято й будні.
Ось які ми квасолини
Із бобової родини!
Він дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.
Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!
Огірок.
Огірочок зелененький!
Я смачніший, як маленький.
У мені всього доволі:
Цукор, мінеральні солі,
Вітаміни B (бе) і D (де),
Кращого нема ніде!
Мене солять, консервують
І на зиму маринують.
Свіжий я — найкращий все ж.
Люблять всі мене без меж!
І вирощують повсюди —
Полюбили мене люди!
Хоч я з Індії пішов,
Та повагу скрізь знайшов.
Кладе на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.
Осінь. Який же вінегрет без цибулі. Цибулько, не барись, виходь до нас.
Цибуля.
Цибуля так під сонечком блищить,
Що хочеться почистити і з’їсти.
Почистиш, а тоді заплачеш вмить.
Вона відкаже: «А не будеш лізти!»
Та від хвороби все одно спасає,
Бо вітаміни й добрі ліки має!
Цибульку їсти кожен день беруть,
Хоч регулярно сльози ллють.
Кладе на стіл мисочку з порізаною цибулею і сідає.
Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!
Соняшник.
Я — соняшник. Швиденько виростаю.
До метрів двох за літо досягаю.
Ще корінь метрів три, листочки черешкові,
А квіти, ніби сонечка — чудові!
Культура пречудова я, олійна!
Корисна для людей, надійна.
Олію із насіння виробляють,
З лузги насіння — спирт і дріжджі мають.
Макуха для тварин потрібна-ясно?
А попіл із стебла — це добриво прекрасне!
А з кошиків квіткових є пектин...
Дає багато соняшник один.
А ще потрібний людям я весь час
Для виробництва лаків і пластмас.
Куди не глянь — корисна я рослина,
Тому і сіє соняшник людина.
Там, де тепліше й сонечка багато,
Ця квітка сонячна росте собі завзято.
Й салатику без мене не буває.
Смачну олійку я в собі ховаю!
Дає пляшку з олією, сам сідає.
Осінь
А щоб ваш салат був смачнішим, його потрібно приправити веселою піснею. Ну-мо, овочі, заспівайте нам веселенької!
Овочі співають
Картопля: Завітала на город
Господиня – осінь.
Там зростала у землі
Картопелька. Ось я.
Капуста: А зеленая капуста
Листя розпустила
І з квасолею разом
Хоровод водила.
Буряк: Розпашілися від танцю
Буряки – сеньйори
Ой скоріше вже несіть
Всіх нас до комори.
Огірок: Огірочки як солдати
Гарно маршували.
Усі овочі разом
Осінь привітали.
Діти всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.
Баба.
Частуйтеся, добрі люди,
Хай у нас все добре буде,
Усі пригощаються, куштують вінегрет, кашу, кладуть ложки на серветки і виходять з-за столу.
Осінь. (до баби): Я на сьогоднішнє свято принесла не тільки щедрий урожай. А ще багато атрибутів до цікавих рухливих осінніх ігор. (звертається до дітей). Хочете пограти?
Гра “Поклади картоплю в глек”.
У дитинстві гратись ми любили – картоплю ложками носили.
І врешті той перемагав, хто з нею швидше прибігав, хутчіш картоплю в глечик клав, а ложку друзям віддавав. Рахуймо всі: один, два, три – почали!
“Допоможіть розібратися”
Ось я висипала з кошика садовину та городину, а ви відберіть все необхідне для приготування борщу в одну миску, а для компоту – в іншу. Переможе той, хто виконає все правильно.
“Хто швидше”
Для проведення гри візьмемо шнурок довжиною... метрів. Під музику учасники намотують шнурок, до якого прив’язана машина з овочами. Хто з них швидше приведе машину до фінішу сидячи, не підводячись зі стільчика і не смикаючись за шнурок, той і виграє наше змагання.
Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Час мені завітати до лісу, перевірити, як там ідуть справи.
Діти виконують пісню
За кулісами зала прикрашається осінніми листочками, букетами квітів, пеньочками і гілочками дерев — імітація лісу.
Осінь.
Я — Осінь! Всюди походжаю,
Фарбую листя кленів та дубів.
Грибів, горіхів у запасі маю
Й силенну-силу різних кольорів.
Я в ліс прийшла, щоб у звірят спитати,
Як до зими готуються вони?
Мені обов’язково треба знати,
Бо ж скоро сніг накриє все крильми
Бо це вже осінь наступила,
Зажуру тиху розлила.
Все золотом осіннім вкрила,
Туманом землю сповила.
Тепер у лісі і у полі
Не ті мелодії звучать.
Та й затихає все поволі...
Все у природі буде спать
Покличу я лісовичка, спитаю,
Чи все за планом в його лісі йде?
Хоч я й сама, звичайно, добре знаю,
Що лежнів по лісах нема ніде!
Всі до зими готуються завзято,
Щоб був запас і жиру, і харчів...
Тут трудяться у будень і у свято,
І вже зробити кожен щось зумів.
Лісовичку! Виходь-но на розмову!
До тебе в гості я у ліс прийшла.
Сьогодні в лісі гарно, так чудово —
Багато світла, золота й тепла!
Лісовичок.
Агов! Іду! Спішу про все сказати:
Гриби, горіхи, жолуді тут є,
І ягоди, які пора збирати,
І фрукти також — кожному своє!
Хтось їсть багато — жир той запасає.
Хтось риє нірку, лагодить дупло.
А хтось горішки, ягідки збирає,
Щоб взимку ситно й затишно було.
Тепер давай всіх звірів поскликаєм,
Хай кожен скаже, як він готувався.
Зі святом осені усіх їх привітаєм.
Виходьте, звірі! Хто там де сховався?
Лине музика. Звірі сходяться по одному. Першою йде Лисичка.
Лисичка.
Добридень, Осене-царівно! Яка ти гарна і чарівна!
Й тобі, Лісовичку, уклін. Господар в лісі ти — один!
А в мене в нірці чисто й сухо. Багато листя й потеруха.
Мені в ній затишно буває, як з полювання прибігаю.
Запасів їжі не роблю та й зиму цілу я не сплю.
Бо спритна я, а не лежуха — на зиму справила кожуха,
Тож лютий холод не страшний, спробуй-но, кожух який!
(Лисичка виконує пісню «Я лисичка, я сестричка».)
Вовк.
Здорові будьте! Всім привіт! Який же в нас чарівний світ!
Неначе в казці, всі зійшлися, а скрізь краса і жовте листя...
На зиму й я не засинаю, полюю, здобич доганяю.
А лігво я своє поправив, новий кожух на зиму справив.
Вовки — це лісу санітари, ми приймемо зими удари
І не здригнемося — ми сміливі, швидкі і сильні, не ліниві.
І справи в нас завжди чудові — ми до зими усі готові!
Вибігає Зайчик, перелякано озирається, стрибає.
Зайчик.
Хто оце мене гукав? Я так біг, ледь не пропав.
Вітер листя піднімає і на мене все жбурляє.
В лісі стільки шуму-гаму, я злякавсь, згубив я маму.
Як же далі жити маю?
(Звертається до всіх).
Ой, привіт! Усіх вітаю!
Я не мав ніколи хати, де той затишок шукати?
А зима прийде холодна, зла, вреднюча і голодна.
Ні морквинки, ні капусти... Всюди голо, всюди пусто.
Але шубку я придбав, сам про себе все ж подбав.
Шубка ця, як сніг біленька, я ще й бігаю швиденько...
Як спасатися я знаю — що є сили утікаю.
А як дуже вже злякаюсь — під ялинку заховаюсь.
Зайчик виконує пісню.
На сцену вибігає білочка з кошиком, у якому горішки, шишки, жолуді.
Білочка.
Добрий день! Усім привіт! Справді, чарівний наш світ!
З дуба я на дуб стрибала — від куниці утікала,
Аж дивлюсь, в добрі і в мирі розмовляють різні звірі.
Тож скажіть мені, будь ласка, сон, можливо, це чи казка?
Взимку я живу в теплі у гніздечку чи в дуплі,
Їжі теж чимало маю, бо старанно припасаю
Жолуді, гриби, горішки, ягоди і шишок трішки.
І ховаю це повсюди. Як не з’їм, то знайдуть люди.
Навесні ж насіння це проросте у деревце.
На сцену вискакує Жабка.
Жабка.
Що тут робиться — не знаю. Я вже холод відчуваю.
А, це Осінь вже прийшла, холоднечу принесла.
Добрий день! Усіх вітаю! Скоро спати я лягаю.
В мул глибоко зариваюсь й потихеньку відключаюсь.
І дивлюсь чарівні сни аж до самої весни.
Взимку ж холод все проймає, їжі взимку не буває.
Всі комарики й мурашки, мухи, бабки і букашки
Позалазили в квартирки: у щілинки, в дупла, в дірки —
Й залягли на зиму спати, хто їх буде там шукати?
Жабці виходу немає, жабка спати теж лягає.
Бо холодна та зима, в мене й кожушка нема.
Діти виконують пісню на вибір учителя.
Черепаха.
Я вітаю всіх у лісі: звірів, Білку на горісі,
Осінь, наче сто пожеж, і Лісовичка старого теж!
Хто про зиму щось скрекоче? Він, мабуть, на холод хоче?
Кажуть, що зима буває, але я про це не знаю.
Та і як про це нам знати? Скоро ми заляжем спати!
Мирні й добрі ми тварини, споживаємо рослини,
Але взимку, кожен знає, що рослинок не буває.
В панцирі в зимові дні буду слухати пісні
Ті, що річечка співає, їх вона багато знає.
Їжачок.
Тут вас так багато! Що сьогодні? Свято?
Добрий день! Усіх вітаю і здоров’ячка бажаю.
Бачу ліс позолотів, листя я збирать побрів.
Буду ямку ним мостити, щоб в теплі зимою жити.
Тобто спати у теплі, а не на сирій землі.
Треба листячка багато, щоб була тепленька хатка.
Восени я наїдаюсь, добре жиром запасаюсь.
Круглим я стаю, як м’яч, товстим і тугеньким, бач?
А зимою сплю і сплю, дням і ночам лік гублю.
А як сонечко пригріє, я прокинутися мрію.
Діти виконують пісню про осінь на вибір учителя.
На сцену перевальцем виходить Ведмідь.
Ведмідь.
Я усіх гостей вітаю і приємних снів бажаю.
Діткам всім потрібно знати, що й Ведмідь лягає спати
На усі зимові дні. Сон пройде аж навесні.
Шубу літню я змінив, а товсту-товсту надів,
Ще й жирком запасся теж, їм щодня — не знаю меж.
Їсти треба так багато, щоб зимою добре спати.
Я барліг собі придбав, листя й гілля натягав,
А іще сухого моху, словом, усього потроху.
У барлозі під снігами у ведмедиці, у мами
Народиться ведмежатко, гарне буре немовлятко.
А весною, днем ясним, мама вийде разом з ним.
На сцену вибігає Ворона, махаючи руками - «крилами»
Ворона.
Кар! Кар-кар! Усі розказують про себе,
Хто взимку їсть, хто взимку спить...
А що мені робити треба? Куди себе мені подіть?
Ведмідь великий, в теплій шубі, я — боса, навіть без панчіх!
Ведмідь ще й спить, себе він любить!
Я ж гола й боса, як на гріх!
У вирій сил нема летіти, а тут як зиму пережити?
Можливо, нірку пошукати, щоб також зиму переспати?
Скажіть мені, порадьте, друзі, ну, як ту зиму пережити?
Лісовичок.
Звірята, порадьте вороні де їжу шукать і тепленьке гніздечко де взять.
Білочка
Їм смачненькі я горішки!
Хоч тверді — не роздушить.
Молоточком вдарю трішки
Та й розкриються умить!
Серединки в них смачні:
Друзям будуть і мені!
Зайчик
Я гризу смачнючу моркву.
Під сонечком щедрим вона зростала.
Земелька водою її напувала.
Тому то вона і смачна й соковита
Морквяного соку всім раджу попити!
Черепаха
Осінь розгулялася в нашому лісочку,
Стала розфарбовувать кольором листочки.
Медом-соком груші наливати стала,
Я одну сьогодні грушку скуштувала!
А вона, неначе медом вся налита!
Просто в роті тане, дуже соковита!
Їжачок
Як пахнуть яблука в осінньому ліску!
Налиті сонцем, росами умиті!
Я в ліс осінній з друзями іду.
Там яблука червоні, соковиті.
Аж просяться до рук покуштувать,
Такі привабливі під сонцем стали!
Я буду ними друзів пригощать,
Щоб осінь цю вони запам’ятали
Осінь
Звірята, щоб ви не забули цю зустріч зі мною, я приготувала вам подарунок.
Осінь плескає в долоні, на сцену виходить яблунька.
Яблунька.
Світить сонечко ясне,
Гріє лагідно мене.
Жовті яблучка мої
Діти, швидше всі сюди!
Люблять яблучка мої,
Смачно хрумкають усі.
Низько віти нахилю,
Щедро всіх вас пригощу!
Співає пісню, роздає звірятам яблучка, а вони пританцьовують.
Лісовичок.
Осіння казка в лісі відбулася.
Ось розбіжаться всі, бо справ багато є.
У кожного робота ще знайдеться,
То й доробляє кожен щось своє.
Бо дуже швидко теплі дні минають.
Поменшав день, і стала довга ніч.
Тумани сиві землю сповивають,
Так мало сонця — ось у чому річ...
Жабка.
Вже осінь. Падають каштани.
І листя з дерева летить.
Над лугом стеляться тумани,
І ліс задумливо шумить.
Вдень струни бабиного літа
Блищать на сонці і дзвенять.
Пташки останні сумовито
У вирій, в теплий край летять.
Вовк.
В гніздечках, де пісні дзвеніли,
Вітрець у тихі дні живе.
Дощі осінні їх помили.
А в небі хмарка знов пливе...
І знову дощик накрапає,
І потускніли кольори.
Це осінь тихо походжає,
І дощик сіється згори...
Ведмідь.
Краса і заворожує, й чарує,
Дивує розмаїттям кольорів.
А кожен звір прихід зими вже чує
Й підготуватися по-своєму зумів.
Утеплили хто лігва, хто барлоги,
Гніздечка й нірки, їжу запасли.
Та в кожного у серденьку тривога,
Хоч все вони зробили, що могли.
Ворона
Насипте крихт узимку в годівничку,
А пташечка зрадіє й поклює.
Ви так врятуєте горобчика й синичку,
Бо в вас у грудях добре серце є.
У світі треба з добрим серцем жити,
Це так важливо вже з маленьких літ.
Людина в світ іде добро творити
І ласкою збагачувати світ.
Діти виконують пісню про осінь.
Осінь.
Дякую і тобі, Лісовичку, ти гарно господарюєш, я задоволена, все у лісі добре, всі вже готові до зими. Тому я у твоєму лісі ще краще все розмалюю, щоб кожен, хто прийде, був зачарований красою.
Осінь по довкіллю ходила.
Золоті листочки губила.
Ними все навкруг прикрашала,
Землю до зими готувала.
У довкіллі стало красиво,
Чарувало всіх дивне диво.
Осінь все довкіл фарбувала,
Казку чарівну дарувала.
З неба тепле сонце світило
На осінню казку дивилось.
І красі земній дивувалось,
В казку цю й саме закохалось.
|