Формування  пізнавальних здібностей учнів шляхом використання інноваційних, комп’ютерних та мультимедійних технологій.

Учитись важко, а учити ще важче,

Але не мусиш зупинятись ти.

Як дітям віддаси найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

(М. Сингаївський)

Упровадження нових освітніх техно­логій особистісно орієнтованого на­вчання на уроках, на мою думку,— це передумова активної пізна­вальної діяльності учнів: нестандарт­на, цікава; творча робота, що пробу­джує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелекту­альному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допо­магає учневі не тільки засвоїти пев­ний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є техно­логія формування та розвитку критич­ного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо ді­яти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв'язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для віт­чизняної освітньої системи.

Сьогодні вже неможливо навчати тра­диційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрун­товувати свої думки, вміння спілку­ватися з учителем, учнями класу за­лежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення — це дуже важливий аспект не лише у на­вчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки — це твої дії та дії твоїх дітей. Навчи­ти дітей мислити критично — озна­чає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливо­сті, необхідним є розумне керівни­цтво з боку вчителя.

Моя мета: створити ситуацію успі­ху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихо­ванцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрос­ти в умовах успіху; дати відчути ра­дість від здолання труднощів; допо­могти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супрово­джується відчуттям радості та задово­лення від діяльності, виникає почут­тя компетентності.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання — відшу­кати найменші пагінці таланту, роз­вивати їх. Адже в майбутньому тру­довому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, гостре око, гарний смак, об­разне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдан­ня, що викликають дискусію, спо­нукають до роздумів, пошуків пев­них висновків.

Лише таким чином можна забезпечи­ти умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї твор­чого критичного мислення.

Пізнавальний інтерес — це емоційно усвідомлена, вибіркова спрямованість особистості, що звернена до предме­та й діяльності, пов'язаної з ним, що супроводжується внутрішнім задово­ленням від результатів цієї діяльності. Цей інтерес має пошуковий харак­тер, підвищує можливості розумово­го розвитку учня, сприяє усвідомленій самостійності, викликає про­дуктивну роботу, змі­нює способи розумової діяльності, є умовою розвитку твор­чої особистості.

Навчання — основна форма розвит­ку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час на­вчального процесу школярі здобу­вають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку — у процесі активної пізнавальної діяль­ності розвиваються навчальні мож­ливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише вико­ристовувати запас знань, а й шука­ти нові, задовольняючи свої потре­би в пізнанні.

Таким чином, можна сказати, що високий рівень розвитку пізнаваль­них процесів молодших школярів є запорукою успішного навчання. У початковій школі навчання є про­відною діяльністю дітей. Результа­ти, що одержують діти, дуже часто сприймаються ними як оцінка осо­бистості в цілому. Успішне навчан­ня формує позитивну самооцінку та впевненість.

Пізнавальний інтерес — це один із важливих мотивів навчання школя­рів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно.

Пізнавальний інтерес за умов пра­вильної організації педагогічної ді­яльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.

Пізнавальний інтерес — це міцний за­сіб навчання. Класична педагогіка ми­нулого стверджувала: «Смертельний гріх учителя — бути нудним». Коли дитина займається з-під палки, вона завдає самій собі та вчителеві безліч клопотів та прикростей, коли ж дити­на займається з бажанням, то справа відбувається зовсім інакше.

Запитайте у будь-якого першокласни­ка, який збирається до школи, хоче він навчатися чи ні, як він навчатиметь­ся. У відповідь ви почуєте, що кожен першокласник хоче отримувати лише високі бали. Батьки, відправляючи дитину до школи, також бажають їй гарного навчання та оцінок високо­го рівня. На перший погляд, бажан­ня отримувати гарні оцінки — знайти своє місце в колективі — є важливим моментом, який свідчить про готов­ність та бажання учня вчитися. Але цей момент триває недовго.

На жаль, вимушені спостерігати, що вже в середині навчального року у першокласника зникає радість очі­кування навчального дня, зникає бажання навчатися. Щоб такого не сталося, необхідно навчати дитину не того, чого навчаються всі, а того, чого дитина хоче навчатися, і їй по­трібно в цьому допомогти. Слід зро­бити так, щоб учневі хотілося навча­тися, щоб йому було цікаво.

Важ­ких наук немає.

 Є лише важке ви­кладання.

Роботу з виховання пізнавальних ін­тересів на уроках я будую у такій по­слідовності: цікаво — знаю — вмію. Я намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим.

Дитині має бути зрозумілою мета за­вдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.

Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостій­ність дитини, збуджує її думку. Викла­дання повинно бути захоплюючим — таким є один із принципів методики сучасного уроку.  Кожне заняття повинно мати пізна­вальний характер і водночас захо­плювати як своїм змістом, так і спо­собом викладання.

За роки навчання в школі у дітей ви­робляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недо­статньо забезпечує розвиток пізна­вальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стиму­лювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскіль­ки не асоціюється з реальними життє­вими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової ді­яльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця про­живання дітей.

Саме тому під час вивчення рідної мови я пропоную завдання на основі місцевого матеріалу, який сприяє розвитку пізнавальної активності та критичного мислення під час на­вчання.

Ось приклади таких завдань:

• складання і розв'язування завдань на матеріалі довкілля та народних знань українців;
• розгляд вправ на розвиток умін­ня висловлювати здогади, припу­щення, доведення справедливості певних стверджень;
• збагачення навчального матеріа­лу завданнями з логічним наван­таженням;
• виконання інтегрованих завдань;
• використання цікавинок на уроках (завдання для інтелектуального са­мовдосконалення, головоломки, задачі-казки, задачі-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки).

Для розвитку мовлення учнів, для збагачення їхнього словникового за­пасу я використовую різні джерела.

Але найпродуктивнішим джерелом я вважаю спілкування з природою, що надихає дітей на щирі почуття та захоплені висловлювання своєї дум­ки, позбавлення багатьох комплек­сів, зростання активності у розмо­ві, оперування потрібними словами і мовленнєвими зворотами. А такий результат досягається тоді, коли ди­тина не тільки чує і бачить слово, ви­вчаючи його, а відчуває, розуміє його значення, знає, коли і як це слово не­обхідно вживати.

Кожен урок рідної мови має нести в собі позитивний заряд, повинен бути насичений красою, любов'ю і радістю, а особливо — уроки роз­витку зв'язного мовлення, на яких діти вчаться висловлювати свої по­чуття, думки, будувати речення, пи­сати перші твори. Тому я намагаюся на своїх уроках дати учням можли­вість розвивати свій словник, збага­чувати мовлення новими зворотами, образами, заглиблюватись у джерела народної творчості. Я навчаю їх ба­чити і відчувати красу рідного краю на уроках мислення серед природи, у картинах художників, у власних малюнках, у віршах, які діти спочат­ку навіть не вміють слухати, а потім і самі намагаються писати.

Під час навчання словотворчості до­цільно ознайомити учнів із деякими прийомами розвитку творчої уяви засобами слова.

Під час складання учнями казок, вір­шів, загадок, потішок я пропоную такі прийоми.

«Фантастичні гіпотези». Ця техніка виражена у формі запитання: «Що було б, якби...?»

«Довільне додавання префіксів». Одним із способів словотворчості є деформу­вання слова за рахунок підключення фантазії. Наприклад: бінокль — тринокль, антипарасолька, трикорова,  замкіт, віце-пес, супер-сірник. Особ­ливо продуктивними є нові префік­си: макро-, міні-, максі- (мікропотам, максі-ковдра).

«Конструювання загадки». Цей при­йом стимулювання дитячої творчості у концентрованій формі відображає дитячий досвід пізнання дійсності.

«Придумування історії з шостим сло­вом». Дітям пропонують слова, на основі яких вони вигадають яку-небудь історію. Наприклад: п'ять слів, що під­казують сюжет казки «Червона Ша­почка»: дівчина, ліс, квіти, вовк, ба­буся; з шостим словом, наприклад, вертоліт. (Історія може бути такою: коли вовк стукав до бабусі, його помі­тив вертоліт  й почав пересліду­вати злочинця, поки той не потрапив до рук мисливців.)

«Казка навиворіт». Цей метод цінний не тільки для розвитку пародіювання, за його допомогою також можна ви­значити вихідну точку для вільної роз­повіді, яка самостійно розгортається в будь-якому іншому напрямку.

«Створення "вінегрету" з казок». Суть цього методу полягає в тому, що події з різних казок переплітаються й роз­галужуються за новим сюжетом. Цей метод дасть задоволення дитині від фантазування засобами слова.

В своїй практиці я пропоную дітям такі завдання для розвитку творчої уяви:

1. Складання творів-мініатюр за опор­ними словами та словосполучен­нями.
2. Складання творів-описів на основі узагальнення особистих уражень, спостережень у природі.
3. Придумування казок.
4. Складання віршів, загадок, ско­ромовок.

Майже всі види цих завдань доступ­ні вже першокласникам, однак із різ­ним ступенем самостійності й повно­ти виконання.

У першому класі такі творчі завдання вважаються пропедевтичними, адже їх виконують у тісній співпраці з учи­телем в усній формі. Слово вчите­ля, його заохочувальна інтонація та позитивне ставлення до таких робіт емоційно сприймаються малюками.

Наприклад, під час складання творів-мініатюр за опорними словами та сло­восполученнями пропоную таке за­вдання

— Оберіть будь-який набір опорних слів і словосполучень із запропоно­ваних нижче; використовуючи їх, письмово складіть маленьке опові­дання.

а)      Горобець, струмок, подих весни, бруньки, свіжість, добрий настрій.

б)      Дідусь, еліксир молодості, допомога, амфора, старовинна скринька.

Під час складання творів-описів на основі узагальнення особистих вра­жень, спостережень у природі

• Під час екскурсії поспостерігай­те за жителями лісу. Навчіться вдив­лятися в кольори дерев, вслухатись у щебет пташок. Спробуйте передати словами звуки, фарби, дотики.
• Знайдіть у парку найкрасивіший листочок. Розкажіть, чому саме його ви виділили серед інших, чим він особливий.
• Опишіть, яким ви уявляєте село майбутнього (завдання для 1-2 кл.).
• Укладіть письмовий твір-опис на одну із запропонованих тем:

а)      «Краса зимового лісу»;

б)      «Веселі хмаринки»;

в)      «Замріяна берізка»;

г)       «Що можна побачити з мого вікна?»

Під час придумування казок

• Створіть власну казку-кальку з будь-якої відомої казки. Для цьо­го необхідно звести основні сюжет­ні лінії відомої казки до отримання абстрактної схеми. Потім цю схему необхідно інтерпретувати по-новому, тобто символи «одягти в одяг» но­вих образів.
• Переплетіть події різних казок та створіть власну оригінальну казку, використовуючи техніку «"вінегрет" із казок».

До уроків природознавства я добираю вправ для стимулювання пізнаваль­ної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлюва­ти свої припущення, а потім критич­но аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне — не кінцева від­повідь, а сам процес розумової робо­ти, різні варіанти досягнення резуль­тату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість.

Сучасна дидактика рекомендує нада­вати перевагу тим методам, що перед­бачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблем­не навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репро­дуктивному засвоєнню знань. Тіль­ки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчан­ня. Формування досвіду пошукової діяльності учнів не лише має розвивальне значення, а й об'єднує проце­си навчання і виховання, стимулює пізнавальні потреби. Тому важливо, щоб високий навчальний результат поєднувався з розвитком пізнаваль­них можливостей і потреб особистості дитини, щоб виконавська діяльність підпорядковувалася творчій.

Дуже важливим є стимулювання пі­знавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагаюся добирати цікавий і пов'язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життє­вих компетенцій учнів, а саме:

• задачі у віршах;
• задачі-жарти;
• ребуси;
• ігрові та цікаві ситуації;
• корисні вправи «Цікава матема­тика в царстві геометричних фі­гур».

Усі ці нестандартні завдання перед­бачають оригінальне розв'язування, вибір раціональних способів дослі­дження, порівняння, а також потре­бують від кожного учня вищого сту­пеня творчої активності, гнучкості мислення.

Одним із ключових компонентів моєї роботи є навчання читання — проце­су, що є основою отримання знань із будь-якого предмета. Саме через книгу дитина вчиться сприймати навколишній світ, отримує знання про нього.

Як і багато інших вчителів, я сти­каюся з проблемою: навчившись грамоти, учні нелегко опановують мистецтво свідомого читання. Цей процес відбувається дуже нерівномір­но, зважаючи на неоднакові моторно-психологічні властивості різних учнів. Тому на уроках читання я  намага­юсь добирати такі дидактичні мето­ди і прийоми, що є найоптимальнішими для цього класу, а також для кожного учня окремо.

Кожен урок читання складається з таких елементів і завдань.

1.      Актуалізація знань

Вправи на Дихання; артикуляцій­ні вправи; вправи на темп читання; вправи на тембр читання; вправи на висоту голосу; вправи на правиль­ність; вправи на свідомість; вправи на мелодику.

2.      Робота з новим текстом на уроці

Ознайомлення; багаторазове читан­ня з різними видами завдань; вибір­кове читання; доведення думки сло­вами з тексту; діалоги; багаторазове механічне перечитування («ланцю­жок»; у парах; «буксир»; «коректор»; скоромовка; «дощик»; «сонечко»; «ну, постривай!»).

3.      Закріплення отриманих знань

Читання за особами; виділення і перечитування найголовнішого в тек­сті; характеристика героїв; визна­чення частини, яка виражає головну думки тексту; поділ тексту на смис­лові частини.

Домашні завдання добираю за прин­ципом доцільності: такі, що містять елементи творчості.

Учителеві необхідно вміти викорис­тати на уроках ті моменти, що спо­нукають учнів до творчості. Це може бути окремий художній твір, вражаю­чі факти із життя конкретної людини, стосунки між людьми, казки, пісні, незвичайні ситуації, природні явища чи просто святковий настрій.

Інформатизація навчального процесу – створення, впровадження та розвиток комп’ютерноорієнтованого освітнього середовища на основі інформаційних систем мереж, ресурсів та технологій, побудованих на базі застосування сучасної обчислювальної і телекомунікаційної техніки.

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження, закріплення всяких професійних навичок, дозволяють реалізовувати принципово нові форми і методи навчання.

Суспільство зазнає швидких та фундаментальних змін у структурі та галузях діяльності. Корені багатьох змін криються в нових способах створення, збереження, передачі та використання інформації. Це означає, що все більша кількість людей частіше і частіше стикається з потребою опрацювання постійно зростаючого обсягу інформації.

Впровадження нових інформаційних технологій навчання сприяє розвитку творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій.

Зважаючи на все це, я як вчитель ставлю перед собою такі завдання:

• забезпечити взаємозв’язок використання комп’ютера і мети, змісту, форм і методів навчання;
• забезпечити поєднання слова вчителя і використання комп’ютера;
• визначити дидактичну структуру комп’ютерного заняття;
• здійснити мотиваційне забезпечення роботи на комп’ютері;
• забезпечити поєднання комп’ютера та інших засобів ТЗН.

Важлива складова  успішної особистості – інформаційна культура.

Для успішного впровадження в навчальний процес інформаційно-комунікативних та мультимедійних технологій я користуюся цілим рядом програм:

• пакет Mirosoft office (Word, Publisher, Power Point) ;
• програми для створення слайд-шоу (Windows Movie Maker, Nero Vision);
• програми редагування відео матеріалів (Xilisoft Video Converter Ultimate, VirtualDub, Nero Vision, Bulent's Screen Recorder 3, uvScreenCamera);
• різноманітні медіа програвачі;
• програми для роботи з дисками (пакет програм Nero);
• обслуговуючі програми.

Для того, щоб формувати інформаційну культуру у своїх вихованців,  комп’ютер я використовую не лише на уроці, а й на годинах спілкування, святкових заходах, на батьківських зборах.

Останнім часом Інститутом передових технологій створено і презентовано низку електронних посібників, підручників, атласів з різних предметів для різних класів. У минулому навчальному році я апробувала електронний засіб навчального призначення ППЗ освітньої галузі «Математика».

Використання мною ППЗ дало можливість досягнення наступних педагогічних цілей:

• Підтримка групових та індивідуальних форм навчання в умовах класно-урочної системи організації навчального процесу;
• Створення комфортних умов комп’ютерної підтримки традиційних і новаторських технологій навчання;
• Підвищення пізнавального інтересу учнів;
• Забезпечення диференційованого підходу до вивчення предмету;
• Формування навичок розв’язування задач практичного та дослідницького характерів;
• Структуризація змісту навчання та активізації опорних знань.

В своїй роботі я використовую ЕЗНП ППЗ освітньої галузі «Образотворче мистецтво», «Математика», «Трудове навчання», «Я і Україна».

Працюючи у початковій школі вже понад десять років, я вважаю, що мудрість педагога — це творчість і праця над собою. Справа навчання та виховання — це мисте­цтво, тому завершеність і досконалість недосяжні, а розвиток і вдосконален­ня є нескінченні.