Осінь - панна золота

В е д у ч а. У цей чудовий осін­ній день ми зібралися, щоб поспілкуватися з осінню. Ця пора року дав­но завітала до нас, разом зі шкільним дзвінком заглянула до класу. Повно­правною господаркою побувала на го­родах і полях. Чарівним пензлем змі­нила вона сади, парки, ліси. Ми називаємо її золотою панною. Та недов­го милуватимемося ми чарів­ною красою осені. Подме північний вітрисько, зірве із дерев позолоту. Попливуть по небу сірі хмарки, які при­несуть з собою прохолодні дощі.

1-й   учень

Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі.

Стали чорними кущі,

І дерева чорні стали,

Бо листочки всі опали.

Тільки дуб стоїть у листі

Та калинонька в намисті.

2-й   учень

Стежка, озеро, лісок —

Все у падолисті,

Задрімав сухий листок,

Наче у колисці.

3-й   учень

Журавлі летять, курличуть,

Шлють останнє «прощавай»,       

Літечко з собою кличуть,

Забирають в теплий край

Ведуча. Нехай осінні дощі навіюють на нас смуток, але всі ми любимо цю щедру, багату пору року.

Звучить  пісня

4-й   учень

Ходить осінь від саду до двору,

Подарунків несе вона гору,

Обділяє усіх нас, як мати;

Груши, яблука сипле до хати.

Пригощає своїм урожаєм

І здоров'я усім нам бажає.

5-й   учень

Ходить осінь по садах,

Ходить, усміхається,

Ніби в казці, швидко так

 Кольори міняються.

Осінь

Добрий день! В добрий час!

Рада, друзі, бачить вас.

Не сама до вас прийшла —

Трьох синочків привела!

(Виходять три хлопці в українських націо­нальних костюмах — осінні місяці.)

Ведуча. Перший осінній місяць — вересень. Тихі, задумливі вересне­ві дні, ще теплі, ніби літні. Та подих осені вже відчутний у вечірній і ніч­ній прохолоді. День народжується в осінньому серпанку, але поступо­во туман зникає. Піднімається сонечко та обігріває землю. У народі вважають, що «вересень поєднує літо й осінь», бо в цей час уперше тепло з холодом зустрічається. Назву «ве­ресень» пов'язують із рослиною — вересом, яка, як і липа, має велике значення для бджільництва.

Осінь. А ну, діти, згадайте народні приказки та прикмети про вересень.

• Як вересень, то дощик сіє.
• Вересень птахів у вирій підга­няє.
• У вересні ліс стає рідшим, а пта­шині голоси — тихішими.
• У вересні одна ягода, і та гірка.

Вересень

Я уже ходжу борами,

Розмовляю з яворами,

Вітерцем їх обвіваю

Та тумани розганяю.

Я уже ходжу стежками

Над широкими полями,

І мене вкраїнські люди        ,

Закликають в гості всюди,

Бо іду я рідним краєм

Із багатим урожаєм.

6-й   учень

У вересня — щедра рука!

— Заходьте! — він з двору гука.

І яблука трусить з гілок,

І сипле в портфелі сливок,

Солодкий зрива виноград.

І кожен з нас вересню рад,

Бо щедра, ой, щедра рука

У вересня-садівника!

В є р е с е н ь. Я —не тільки садівник, а й городник. Погляньте, скільки дарів я привів до вас!

(Гра

Вересень. Дуже весело у вас, але маю лише ЗО днів. А за мною слідом жовтень іде.

Ведуча. Наступний осінній мі­сяць —жовтень. Його назва пов'язана з кольором, що переважає в цей час у природі. Листя на багатьох деревах, кущах та траві розфарбоване в усі від­тінки жовтого та червоного кольорів. Поглянеш навколо — зупинишся і неодмінно замилуєшся художни­ком жовтнем. Яких тільки кольорів не побачиш перед собою!

Жовтень

Я — жовтень, я лісами йду,

Ще й у сопілочку гуду

У різьблену, калинову.

Чи всі птахи полинули?

Чи до зими готові

Дерева і звірята?

Це жовтню-лісникові

Усе потрібно знати.

Осінь. Діти, а які прикмети про жовтень ви знаєте?

• Жовтень гаптує клену сорочку.
• Плаче жовтень холодними слізь­ми.
• Жовтень землю покрив: де лист­ком, де сніжком.
• Вересень пахне яблуками, а жов­тень — капустою.

( Гра

Ведуча. Українська назва остан­нього осіннього місяця — від вира­зу «падає лист». Листопад найчасті­ше сумний.. Зникли яскраві фарби, віддзвеніли пташині голоси. Стало тихо в садах і парках. Природа ніби причаїлася, чекаючи зимових холо­дів. Сірим стало небо. Потекли з ньо­го ниточки осіннього дощу. Холодно і непривітно.

Листопад

Я — славний місяць листопад,

Все листя обтрусив підряд,

Замів стежини чисто,

Прикрасив кожне місто.

Похмурий я і зовсім сірий.

Пташки полинули у вирій.

Мовчить діброва, мов німа.

Вже близько матінка-зима.

Осінь. У листопаді — сім погод на дворі: сіє, віє, кружить, каламутить, завиває, зверху ллє і знизу мете, то дощ, то сніг, то мороз, то відлига. Де сніжком земля вкрита, а де ще гола. Зима з осінню бореться. Нехай собі воюють, а ми з вами послухаємо на­родні прикмети про листопад.

• Листопад — ворота зими.
• Листопад — онук вересня, жовтню — син, а зимі — рідний брат.
• Якщо листопад листя не обтру­сить, довга зима бути мусить.
• Листопадові приморозки женуть грудневий мороз.

Осінь. Молодці, діти! Багато зна­єте про осінні місяці. А чи вмієте ви загадки відгадувати? А ну, здогадай­тесь, що це?

•  Навколо нас в'ється,

А в руки не дається. (Вітер)

• Стоїть на доріжці На товстій ніжці.

   Шапочку має, та не знімає.

   Люди прийдуть, в козуб візьмуть,

   Кинуть в горщик — смачний борщик. (.Гриб)

• Швидко скрізь цей птах літає,

   Безліч мошок поїдає.

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

• Дивний ключ у небі лине,

   Не залізний, а пташиний.

   Цим ключем в осінній млі

   Відлітають... (журавлі).

• Летять орлиці по синьому небі:

     Крила розкрили, сонце закрили. (Хма­ри) 

• Усадках, гаях блукає,

   Жовті шати одягає,

   Золотисту стеле постіль —

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)

Ведуча. Чудові в тебе синочки, зо­лота Осене! Кожен із них — гарний і чарівний по-своєму. Нам веселий настрій жодні дощі не зіпсують, бо ми вміємо жартувати.

(Виходять дві куми — Параска та Христя, співають «А я, молода, на базар хо­дила».)

Параска. Добридень, кума! (Ці­луються.)

X р и с т я. Здоровенька була, ку­монько!

П а р а с к а. Ти на базар?

X р и с т я. Еге ж, на базар! Чолові­ка продавати!

Параска. Тьху! А чому це ти, ку­масю, чоловіка продаєш?

X р и с т я. Та він такий ледачий! Тіль­ки їсти любить. Ось, послухай!

(Інсценізація пісні «Грицю, Грицю, до роботи!»)

Осінь

Дуже всіх я вас люблю!

Дари щедрі я вам шлю!

На веселе наше свято

Завітали ще й звірята.

Їжачок

Я по лісу довго йшов

І торбиночку знайшов.

І приніс я вам на спинці

Неабиякі гостинці —

Стиглі яблучка рум'яні,

Соковиті та духмяні.

Зайчик

Я — ласунчик, не пустунчик,

В хатці все лаштую.

Качани та моркву до зими готую.

Ось приніс вам вітаміни,

Щоб зубки ваші не боліли.

Ведмідь

Мед пахучий і корисний

Я приніс до вас на свято,

Щоб були ви всі здорові,

І щасливі, і завзяті.

Білочка

Я грибочків насушила

Та у дупла поховала.

І горішків лісових

На всю зиму назбирала.

їх на свято принесла,

Щоб ви всі поласували

І красуні Осені спасибі сказали.

Осінь. Дякую вам, звірята, за чу­дові подарунки.

(

24-й   учень

Осінь щедра та багата,

Встала до світання;

Роздає нам, мов до свята,

Подарунки гарні.

25-й   учень

Осінь — щедра та багата!

Збагатіла наша хата,

І комора, і стодола,

Повно є добра довкола.

У коморі кілька міхів

Груш, і яблук, і горіхів,

А стодоли як високі —

Є в них збіжжя на два роки!

Осінь.

Попрацювали ми цієї осе­ні, натомилися.

Уже й відпочити час.

А мине рік, ми знову до вас завіта­ємо до вас.

В е р е с е н ь.

Як тільки яблука, груші почнете трусити, городину збирати, знайте — то я до вас прийшов.

Ж о в т є н ь.

А як лісу не впізнаєте, замилуєтесь його чудовими барвами, пам'ятайте — то моя робота. У дібро­вах і парках мене шукайте!

Листопад.

Коли в лісі стане тихо - тихо, хіба голе гілля погойдає вітер, і замре все навкруг, тоді про мене згадайте!

В с і (хором). До побачення! До зу­стрічі наступного року!

Усі учасники співають пісню