Вечорниці на Покрову

Вступне слово учителя:

Який же багатий український народ на звичаї і традиції, а ще більше – на свята. Всім українцям добре відоме свято Покрови, адже воно є дуже символічним, несе у собі багато традицій. Для кожного Покрова означає щось своє…Й справді, Покрова збирає та об’єднує все найкраще, бо навіть жнива закінчуються у цей день. Таким чином, Покрова збирає все найдорожче від природи і дарує людям – урожай.

Учень:

Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує,

І картини дивні, чарівні малює!

Учениця:

Небо синє-синє, листя кольорове,

А яке довкілля радісне, чудове!

А які в жоржини, наче сонце, квіти.

Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

Учениця:

Яка чудова осені пора!

У золото вдягнулися діброви…

Промінням Віри, Мудрості, Добра

Ти сяєш, Богородице Покрово!

Учень:

Світ у сяйві, не впізнати

Саду і городу:

То Покрова – світле свято

Нашого народу.

Учениця:

То Покрова землю вкрила

Щедрими плодами,

Розпростерла ніжні крила,

Стала понад нами.

Учень:

То – Покрова-захисниця

Людей православних.

То – Богиня-помічниця

Запоріжців славних.

Учениця:

Грає осінь кольорова,

Пахнуть груші, сливи,

Усміхається Покрова

До дітей щасливих.

Учитель:

Люди здавна шукали посередників і заступників перед Богом. Саме таким і є в нашій уяві образ Пресвятої Богородиці, яка, ми віримо, якщо її дуже попросити, заступиться і допоможе в важкі хвилини життя. 14 жовтня одне з найбільших осінніх свят – свято Покрова.

За народними уявленнями Покрова піклується про сім’ю, шлюб, здоров’я та благополуччя родини. До цього дня годилося закінчити всі польові та городні роботи. З Покрови починала сільська молодь збиратися на вечорниці.

То ж запрошуємо і вас на Круподеринські вечорниці

(В залі створено макет сільської вулиці – хата, тиночки з глечиками, лави. Напівтемрява. З різних боків з’являються куми – Панько і Кумко. У темряві не помічають один одного і стукаються лобами)

Кум Панько. І кого це тут нечиста сила носить?

Пан Кумко. Та це ж я, куме!

Панько. А, це ви, куме, здоровенькі були!

Кумко. І вам доброго здоров’ячка, куме!

Панько. А чого це ви, куме, бігли, як переляканий?

Кумко. Та воно бач, коло сусідського двору причепився чийсь собака, та такий злий, що ледве штани мені не полатав! А ви, куме, теж захекались, ніби від цуцика втікали…

Панько. Від якого там цуцика, куме, від справжнісінького вовкодава, від моєї Одарки. Гналася за мною з качалкою аж дві вулиці, а тоді відстала, мабуть заморилася.

Кумко. Да, куме, жінка у вас, як бенгальська тигриця, а голосочок, як труба трьохдюймова.

(Вмикається фонограма української народної пісні, де співає дівчина)

Кумко. А чи не вона ото виводить?

Панько. Ох, ховаймося, куме!

(Куми виходять, з’являється Господиня Одарка з віником, підмітає хату і співає пісню «Чом я не хазяйка, чом не господиня?»)

(Чути стукіт у двері, з’являються дівчата.)